ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.06.2004                                    Справа N 13/188-03               
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого     Першиков Є.В.
судді
суддів          Савенко Г.В.
                Ходаківська І.П.
 
розглянувши
касаційну      Лозівської    об’єднаної   державної   податкової
скаргу         інспекції Харківської області
на             постанову     від    04.02.2004р.    Харківського
               апеляційного господарського суду
 
у справі         №  13/188-03  Господарського  суду  Харківської
               області
 
за позовом     Лозівської    об’єднаної   державної   податкової
               інспекції Харківської області
 
до             Державного підприємства “Лозівський кінний  завод
               № 124”
 
про   стягнення 176499,29грн.
 
За участю представників сторін:
 
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Позивач  заявив позов, в якому просив стягнути з ДП  “Лозівський
кінний  завод  № 124” заборгованість по прибутковому  податку  у
сумі  176499 грн. 29 коп. за рахунок його активів відповідно  до
п.  3.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед бюджетними  та  державними  цільовими
фондами”  ( 2181-14 ) (2181-14)
        , оскільки надання податкової декларації  з
прибуткового   податку  законодавством  не  передбачено,   тобто
прибутковий  борг  з цього податку попередньо  не  узгоджений  і
підлягає примусовому стягненню виключно за рішенням суду.
 
Рішенням    господарського   суду   Харківської   області    від
11.11.2003р.  (суддя Водолажська Н.С.), яке  залишено  без  змін
постановою    від    04.02.2004р.   Харківського    апеляційного
господарського суду (колегія суддів І.С.Карбань, А.Ф.Твердохліб,
О.В.Швець)  відмовлено  в задоволені позовних  вимог  Лозівської
ОДПІ щодо звернення стягнення на активи в сумі 176499,29 грн.
 
Лозівська  об’єднана  державна податкова  інспекція  Харківської
області  звернулася  до  Вищого господарського  суду  України  з
касаційною   скаргою,   в   якій   просить   скасувати   рішення
господарського  суду  Харківської області  від  11.11.2003р.  та
постанову    від    04.02.2004р.    Харківського    апеляційного
господарського  суду,  і прийняти нове рішення  про  задоволення
позовних   вимог  Лозівської  об’єднаної  державної   податкової
інспекції Харківської області.
 
Розглянувши    матеріали    справи   та    касаційної    скарги,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи, при  проведенні  перевірки
підприємства відповідача податковою інспекцією була  встановлена
наявність  заборгованості  по прибутковому  податку  з  громадян
пов'язана з неперерахуванням суми до бюджету. Так, за  період  з
01.04.2001р.  по  01.05.2002р.  проводилася  виплата  заробітної
плати  та  за оренду земельних ділянок робітникам та пенсіонерам
кооперативу  на  загальну суму 1159925,79 грн. Перерахуванню  до
бюджету  підлягала сума прибуткового податку в розмірі 250289,02
грн., але фактично були перераховані кошти в сумі 5609,23 грн.
 
В  акті  перевірки від 22.04.2003р., наведені дані  про  виплату
заробітної плати та нарахованого прибуткового податку станом  на
01.11.2001 р. та на 01.04.2003 р. Також перевіряючи ми за даними
головної  книги  зроблений висновок про те,  що  за  перевірений
період  (01.11.2001 р. - 01.04.2003 р.) під виплачену  заробітну
плату   слід   було  перерахувати  до  бюджету  182764,29   грн.
прибуткового податку тоді як перерахована була сума 6265 грн.
 
ДП “Лозівський кінний завод № 124” виплачувало доходи громадянам
і  повинно було керуючись ст. 9 Декрету нараховувати, утримувати
та  перераховувати до бюджету суми прибуткового  податку  з  цих
виплат.
 
Колегія  суддів Вищого господарського суду України зазначає,  що
відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними
цільовими  фондами”  ( 2181-14 ) (2181-14)
         № 2181 податкове  зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене   податкове  зобов'язання  не  може   бути   оскаржене
платником податків в адміністративному або судовому порядку.
 
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку в якості податкової
декларації  з прибуткового податку не можна вважати  довідки  за
формою ф.8 ДР.
 
Зазначена    довідка   не   відповідає   вимогам    передбаченим
законодавством щодо податкової декларації, та не є підставою для
сплати  податку  і  нарахування  штрафних  санкцій  передбачених
Законом  №  2181. Відомості, які містять зазначені форми  носять
інформаційний характер.
 
Окрім  того,  форма  8  ДР  надається  до  податкової  інспекції
щоквартально, тоді як згідно ст. 10 Декрету КМУ “Про прибутковий
податок   з  громадян”  ( 13-92  ) (13-92)
          підприємства,  установи   i
організації усiх форм власності після закінчення кожного місяця,
але  не  пізніше строку одержання в установах банків  коштів  на
виплату  належних  громадянам сум зобов'язані перераховувати  до
бюджету  суми нарахованого i утриманого прибуткового податку  за
минулий місяць.
 
Утримання   та  нарахування  податку  відбувається  раніше   ніж
подається  зазначена довідка, тому така довідка не  є  підставою
нарахування та сплати прибуткового податку з громадян. Податкові
органи  використовують зазначені в ній відомості  для  перевірки
поданих  громадянами  декларацій та обчислення  сукупної  річної
суми податку.
 
З  огляду  на  викладене колегія суддів вважає, що  спірні  суми
прибуткового  податку  з  громадян не можна  вважати  податковим
боргом  узгодженим  самостійно платником  податків  в  розумінні
п.  5.1  ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
         № 2181.
 
Також,  колегія суддів зазначає, що згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону
України  “Про  порядок погашення зобов'язань платників  податків
перед  бюджетами та державними цільовими фондами”  ( 2181-14  ) (2181-14)
        
№  2181, процедура апеляційного узгодження передбачає узгодження
податкового   зобов'язання   платника   податків,   нарахованого
контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3  статті  4
цього  Закону,  у день отримання платником податків  податкового
повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом  5.2.2
цього пункту.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи,  спірні  суми  податкового
зобов’язання  також  не  були узгоджені в  порядку  апеляційного
узгодження.
 
Відповідно  до  п.п.  3.1.1 п. 3.1 ст.  3  Закону  України  ”Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та  державними  цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
          активи  платника
податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його
податкового боргу виключно за рішенням суду.
 
Тобто,  згідно вказаної статті судовий порядок стягнення активів
платника  податку можливий лише в рахунок погашення  податкового
боргу.
 
Згідно п. 1.3 ст. 1 вищенаведеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         податковий
борг – це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником
податків  або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,
але  не  сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована
на суму такого податкового зобов'язання.
 
В  даному  випадку податковий орган звернувся до суду з  позовом
про стягнення податкового зобов’язання, яке не було узгоджене  у
встановленому  порядку,  тобто  не  виник  податковий   борг   в
розумінні  п.  1.3  ст.  1 Закону № 2181  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  що  не
заперечується податковою інспекцією в касаційній скарзі.
 
Неузгоджені  податкові зобов’язання не можуть бути  стягнуті  за
рахунок активів платника податку на підставі п.п. 3.1.1  п.  3.1
ст. 3 Закону України”Про порядок погашення зобов'язань платників
податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
З  огляду  на  викладене,  колегія суддів  дійшла  висновку  про
відсутність   підстав  для  скасування  оскаржуваної   постанови
Харківського  апеляційного господарського суду  з  вищенаведених
мотивів.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  Лозівської  об’єднаної  державної  податкової
інспекції Харківської області залишити без задоволення.
 
Постанову    від    04.02.2004р.    Харківського    апеляційного
господарського  суду  у справі № 13/188-03  Господарського  суду
Харківської області залишити без змін.